Не сумуй

Не сумуй,
що кохання п?шло за водою.
Не жалкуй,
бо н?защо жалю не в?ддам.
Не впускай…
Буду завжди, коханий з б?дою.
Але знай,
я не зраджу тебе, не продам,
хоч вербою
над ставом тихенько журюся.
Мо? сльози
прийма? прозора ставкова вода.
Калиновими
кв?тами завжди до сонця см?юся,
коли
в серц? мо?му виру? весна молода.
Забувай.
Чи забув? Чи, коханий, нарешт? забудеш?!
В?дплива?
весь час за водою бурхлива вода.
Не рад?й,
що з? мною щасливим не будеш,
Бо не буду
н?коли н?защо вже я молода!..
…У гаю
знов до тебе тихенько тулюся.
По стежин? -
зеленим барв?нком стелюся-стелюся.
Божевол?ю.
Нащо так палко кохаю?!
День за днем
свого серця биття спов?льняю.
Не дивуйся,
що лину до тебе, мов пташка самотня.
Не в?дводь
в?д пташини коханих очей дорогих.
Таки знай –
Я ж самотня… Самотня? Самотня!..
? самотн?сть моя –
це – не т?льки м?й гр?х.
Сво?м серцем,
коханий, до тебе тихенько тулюся.
Чи за гори,
чи в мор? – у думц? женуся.
Жаль,
кохання пливе ? пливе за водою.
Залишаюсь
душею я завжди молодою.
…У гаю
знов до тебе тихенько тулюся.
Поп?д ноги
зеленим барв?нком стелюся.