Хустина-сваха

Був соб? я хлопець гарний,
А побачив кралю Ганну
? пропав мабуть на все життя.
Але Ганя була злюка, т?льки й знала в боки руки
? на мене не дивилася.
Що ж робити мен? люди,
Як я дал? жити буду?
Я ж без Ган? зовс?м пропаду!
М?ркував я що робити,
Поломав свою тремб?ту,
Нервувався так, що захвор?в.
Вбачив Ганю коло тину,
Одягнув соб? хустину
? тоненько так заговорив.
Ганя посм?шкой з?гр?ла
? до мене стала мила,
Позвала до хати ? за ст?л.
К?лька рок?в поруч з нею
Ми у лагод? живемо,
А хустинка в скрин? та лежить.