Казкова пристрасть...

Палким ? пристрасним коханням
Займемося з тобою ми...
? в?днесе нас не востанн?
Ця насолода до п?тьми!
Ти будешь пестити руками,
Устами н?жно ц?лувать.
А я - причарувавши ранок
Любити буду й дарувать...себе,
Сво? життя ? душу.
Любити хочу, а не мушу...

"Що сталося з? мною, милий?
Любить тебе я буду до могили...
Бажаю, хочу, вся палаю...
Тебе одного я кохаю..."
Таке бува? раз в житт?,
Щоб не на неб?, на Земл?
Р?днилися кохан? серцем,
Бо ?х любов у п?сн? лл?ться!
Бо ?х життя - це ранок ? п?тьма,
Бо ?хня смерть - к?нець життя...

"Коханий! Милий м?й! ?диний!
Ти неповторний! Не вразливий!
Ти сок?л ясний! Сонця син!
Ти все, що ?! У мене - ти один!
Без тебе сонце так не ся?,
Без тебе м?сяць не вста?...
Без тебе вся душа моя згаса?,
Без тебе в?тер не гуде..."

Ось так кохан?, р?дн? серцем
Жили у ранку та п?тьм?.
Вона - що Сонечком зоветься,
А в?н - той М?сяць в вишин?...
Щоранку д?вчина сп?ва?,
Щоноч? - парубок з?тха?.
Чекають зустр?ч? вони,
Коли з?йдуться ранок з н?ччю у п?тьм?!

В?чне кохання живе у ?хн?х серцях!