Посеред дня, на цвинтар старому

Посеред дня, на цвинтар? старому,
Сидить живий, один серед могил,
Не ма? сенсу, б?льше йти до дому,
? жити в нього, б?льш нема? сил.

Нема? сил, пок?нчити з собою,
Щоб кров лилась, по стоптан?й земл?
Щоб обернутися могилою н?мою,
? скинути з себе, ц? кайдани земн?.

Лиш мати земля, його знову з?гр??,
Закри? в?д сонця, не дасть догор?ти…
Там стане знов круком, ? нарешт? зум??
Знову м?ж хмар…До сонця злет?ти.

Знову злет?ти, щоб впасти, померти
Розправить там крила, ? виживе знов…
Пам’ять про себе, захоче знов стерти,
Та не вийде н?чого, знову ? знов…