На прощання тебе вдихну

* * *

На прощання тебе вдихну
? вгамую св?й б?ль ? крик.
В?тром швидко сльозу змахну,–
Ти ж бо усм?шку бачити звик.

Моя стежка вузенька й пряма
Перетнула широкий тв?й шлях.
Я вже звикла йти нею сама,
Подолала самотност? страх.

В вир? будн?в тво?х ? свят
Легкий спомин ранково в?йне,
Сколихне в?дчуття давн?х втрат,
Де незвичне прощання мо?.


Авторський переклад польською

* * *

Wdycham ciebie na pozegnanie
I ucisze swoj krzyk i bol.
Niewidoczne lzy wiatrem zetre, –
Tylko usmiech darowac chce swoj.

Bylo to przypadkowe spotkanie,
Drozka moja przeciela twoj szlak.
I znow wolnosc ma imie samotnosc,
Co z nia robic, to wie tylko ptak.

W zyciu twym wydarzenia wiruja,
Po kolei to plomien, to lod,
Rzadko zjawia sie lekke wspomnienie:
Wzruszajacy spotkania cud.