Сонет 41. В. Шекспiр

Сво?м гр?хам да?ш ти волю,
Коли у серц? нема для мене м?сця тимчасово.
Гр?хи ц? ?мпонують тво?й крас? ? молодим рокам,
Спокуса б?жить сл?дом за тобою по п’ятам.
Мистецтво н?жност?- це прив?д, щоб тебе хот?ли.
Краса - щоб якнайшвидше вс? спокуси надо?ли.
Коли чолов?ка домагаються ж?нки,
Де сина такого знайти,який без перемоги б зм?г п?ти?
Мо?? чест? ? душ? ти не жал?в.
За це я юност? тво?й шлю св?й док?р.
В розпуст? ти кал?чив свою душу молоду.
Весь час тоб? щоб пробачати де сили я знайду?

Твоя душа дивилась на розпусту ? терп?ла.
Моя ж душа все пробаччала ? бол?ла.