В. Шекспир. Сонет 24

Мо?х очей этюди до лиця
Крас? ? серцю, так, ф?ксують долю...
Вс? тво? риси - вигадка митця,
Прекрасне все, де я живу тобою.

Портрет тв?й в рам? серця, так, мого -
Майстерн? шалу й плот? чудас??...
Там в?кна - в?траж? чола твого,
Любов?, та в?ршовано? мр??.

Ти, сонцем линеш завжди; так, сама
Мене хвилюэш, полонивши розум;
Роки минають, ?х побачу... Зна
Час дол?, як вибагливу загрозу.

Бо нерозвинений любов? хист,
Поб?жно, оч? бачуть зверхньо зм?ст.

* Словарь:митець-художник; шалу-страсти; -е...