Сутiнки

З оголеного м?ста йдуть посли,
З собою забираючи кам?ння,
Папери, в?рш?, т?н?, смак ?мли,
Стар? п?сн?, класичне павутиння,

Граматику ? синтаксис. Вони
Втрачають сенс у дивн?й порожнеч?.
? кажеш тисячу раз?в: "Не ний",
А на обличч? м?ста - ворожнеча

Зам?сть кв?ток та посм?шок. Давно
Були неолог?зми ще важлив?.
Було простим та стриманим к?но.
Тепер, ковтаючи вогненн? зливи,

Ми д?лимо вже на м?крони час.
На "ом?крони" д?лимо м?жчасся.
Був звичним мир. В?н поступово згас,
Письменники сво?х забули пас?й.

Функц?йно-розкуйовджен? двори
Закоханих паломництво забули,
Тепер надходить во?нство ?мли
З простим, та все ж нестерпним караулом.

Людей шукають з книгами. Вони
Мовчазно тануть. У нову реальн?сть
Перет?кають ?х бентежн? сни,
В яких несубл?мована в?тальн?сть

Проходить тихо л?мбо спод?вань.
Зависли рими десь на п?дв?конн?.
Мина? юн?сть. Пульсом поривань
Уже не оп?ка? с?р? скрон?.

? м?сто ляже п?д нову навалу,
Хоч ? холодну. Хтось пройшов межу,
Перетворивши в?йни в карнавали,
А смерть - на дегустац?ю анжу.

Зникають т?н?. У бучне провалля
Впада? музика, мов р?чка мовчазна.
Ти - н? до чого. Згубною деталлю
Влилась поез?я до сут?нк?в вина.