Страшн слова, коли вони мовчать перевод

The words are fearsome when they whist,
When they have couched on a sudden,
When you don't know what firstly say at least,
'Cause all of them've along belonged to someone.

Those were of someone's crying, suffer, pain,
Of one's beginning and of someone's ending.
There're words and humans, billions of them,
But you should keep their firstly telling,

Both glory and eyesore have gone around,
There've been both knotweed and concrete,
But poetry is always on the bottom,
Is an immortal soul's touch to be believed.



Л?на Костенко
Страшн? слова, коли вони мовчать

Страшн? слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька прича?лись,
коли не зна?ш, з чого ?х почать,
бо вс? слова були уже чи?мись.

Хтось ними плакав, мучився, бол?в,
?з них почав ? ними ж ? завершив.
Людей м?льярди, ? м?льярди сл?в,
а ти ?х ма?ш вимовити вперше!

Все. повторялось: ? краса, й потворн?сть.
Усе було: асфальти й спориш?.
Поез?я — це завжди неповторн?сть,
якийсь безсмертний дотик до душ?.