Нехай собI Билинка

Н.К, Вальк?р?? чи то в?дпов?дь, чи то пересп?в

Нехай соб? Билинка,
Росте посеред шляху,
П’? воду по краплинц?,
Чару? в?льну птаху.
? тягнеться до неба,
В дощ? ? спеку люту,
? в?ру? у себе,
Та у майбутн? чудо.

Прийде зима ? зникне,
Билинка , п?д сн?гами,
Без не? в серц? звикл?м,
Осирот?ють гами.
Осирот?ють рими,
Що в серц? у поета,
? водночас чужими,
Вс? стануть на планет?.

Н?хто ? не згада?,
Який сл?д залишила,
Для кого була ра?м,
Хто прихилив тут крила.
Мораль вс? неодм?нно,
Знайдуть пом?ж рядками,
Що вчились на в?дм?нно,
? т?, чий розум кам?нь.

Бездарн?сть же плекати,
Не варто жодним словом,
З нас кожен т?льки атом,
Та слово все – основа.
Написано у Книз?,
? Спочатку було слово?,
Воно як голуб сизий,
До нас вернулось знову.

Нехай соб? Билинка,
Росте попри дорогу,
Для Всесв?ту пилинка,
Як вм??, служить Богу.
Нехай навчить поета,
Як прагнути до сут?,
Як прагнути до злету,
Та Правду серцем чути.