Paul Valery Цезар

Спок?йний Цезарю, в свою пов?рив сутн?сть,
П’ястук у бород? ? гострий з?р орлиний,
Лакиз спостер?га?ш брань зв?рину,
? в?дчува?ш власну всемогутн?сть.

Даремно озеро хвилю? каламутн?сть,
? марно золотом пшениц? юно линуть,
Ти т?ло загартову?ш невпинно,
Щоб устрою розладити закут?сть.

Широкий св?т ? горизонт безкра?й,
Та блискавиць ?мпер?я чека?,
Що н?ч зам?нять на св?танку лезо.

Щасливого десь хвил? колихають,
Рибалку, що мугика? й не зна? –
Гр?мниць уже з?брав довол? Цезар.


Paul Valеry Cesar

Cesar, calme Cesar, le pied sur toute chose,
Les poings durs dans la barbe, et l’oeil sombre peupl;
D’aigles et des combats du couchant contemple,
Ton c;ur s’enfle, et se sent toute-puissante Cause.

Le lac en vain palpite et l;che son lit rose,
En vain d’or precieux brille le jeune ble,
Tu durcis dans les noeuds de ton corps rassemble
L’ordre, qui doit enfin fendre ta bouche close.

L’ample monde, au dela de l’immense horizon,
L’Empire attend l’eclair, le decret, le tison
Qui changeront le soir en furieuse aurore.

Heureux la-bas sur l’onde, et berce du hasard,
Un pecheur indolent qui flotte et chante, ignore
Quelle foudre s’amasse au centre de Cesar.



Картина Б? Гуко "Цезар"