Paul Valery Ввi снi

Принцеса п?д шатром рожевих сн?в тремких,
Де переш?птуються, загусають т?н?
Й корал?в образки яснять з? сл?в сухих,
Коли птахи скубуть злотих к?лець вид?ння.

Не слуха? вона н? плеск краплин дзв?нких
В?к?в порожн?х за скарб?в склеп?нням,
Н? флейтового в?тру в л?с? см?х,
Роз?рваного враз р?жка квил?нням.

В?длуння потайне люля? сон п’янкий,
Спада? назирц? оп?куном в’юнким,
Лиш зайчиком гайне прикритими очима.

Близенько в?д щоки троянди в?зерунки
Розв?ять не сп?шать вдоволення неспинне
Та?мних пром?нц?в цнотлив? поц?лунки.


Paul Valеry
Au bois dormant

La princesse, dans un palais de rose pure,
Sous les murmures, sous la mobile ombre dort,
Et de corail ebauche une parole obscure
Quand les oiseaux perdus mordent ses bagues d’or.

Elle n’ecoute ni les gouttes, dans leurs chutes,
Tinter d’un siecle vide au lointain le tresor,
Ni, sur la foret vague, un vent fondu de flutes
Dechirer la rumeur d’une phrase de cor.

Laisse, longue, l’echo rendormir la diane,
O toujours plus egale a la molle liane
Qui se balance et bat tes yeux ensevelis.

Si proche de ta joue et si lente la rose
Ne va pas dissiper ce delice de plis
Secretement sensible au rayon qui s’y pose.



Картина Б? Гуко "Вв? сн?"