Ти змусила мене себе кохати..

Ти змусила мене себе кохати..
Так рясно, що аж захопило дух.
? н?ч забороня? мен? спати,
Бо уявляю нас с тобою двух.

Коли тебе я бачу - ледь тримаюсь..
Вс? сумн?ви ураз зникають.
До шк?ри н?жно? коли торкаюсь,
Одразу чую, як душа сп?ва?.

Я кличу тебе до кам?на,
Провести щоб деякий час.
Поки не розчинилась хвиля.
Та хвиля, стримуюча нас.

Гада?ш, чого забороня? спати н?ч?
Чому боюся я кохати?
Не бол? я страшуся, н?..
Страшусь тепер лягти я спати.

Бо ти не справжня - в т?м б?да.
Але люблю без тями все одно..
Колись прийшла до мене ти бл?да
? змусила кохати, як в к?но.

? все ж, зусилля вс? в одне збираю.
Заплющую я оч?, чекаючи на щось.
Я розум?ю - я вмираю...
Поки любов мою вбира? хтось.

? гарна.. гарна, як леб?дка,
Немов в пов?тря легко так зл?та?.
А я ? не пом?тив... швидко,
Так швидко ти п?шла мене не пам'ятая.

Метки:
Предыдущий: Щедрiвоньку защедрую...
Следующий: Тебе - Кез