Ми так навчились грати в несамотнiсть

Ми так навчились грати в несамотн?сть,
що ? життя прийма?мо за гру.
Самотн?сть – невагома незворотн?сть,
яку несу, хоч в руки не беру.

Ми з фото усм?ха?мось веселих,
де жовтий берег, син?й океан,
де гра? у руц? святковий келих...
Та у очах – самотност? туман...

Нас – сотн? тисяч... Нас – м?льйон?в сотн?...
Нов? у гру вступають повсякчас.
Ми так навчились грати в несамотн?сть,
що вже самотн?сть переграла нас...