Не зобидити би кого - хай самокритично

Стверджуючий малюночок:

що за час, в котр?м життя нема?…
нав?ть св?тло, так ? не спожито!

або й люд, чия душа вола?…
бо ?й темно; бо ?? за(к)рито!

власн? грати, власними руками…
та кайдани: а дроти й колюч?!!

все з життя вже вижили ми з вами…
ще й ввижа?мо себе: везуч?!!

кажемося благо: добр?, й люди…
а Подобу — вкрали… чи й продали!!!

то кому п?шло Те, хоч вп?знали???
самовисуванц? ж… ув ?уди…

Риторично запитальний:

а ма?ш св?й кам?нь, нар?жний?
[не в пазус?, н?, — зовс?м ?нший!]

ба, носиш п?д серцем пульс н?жний?
[бо злий, в?н тоб? й соб? — г?рший!]

небесна в над?ях ? частка?
[земную ж — н?як не обробиш!]

ця хатка твоя, скраю, — пастка?
[й сам пустку довкола розводиш!]

хоч ма?ш, до серця, ще й душу?
[п?сную серЕдину сала!]

котрогось, — чи в Людян?сть зрушу?
[? БУТИ ЛЮДИНОЮ — МАЛО!]