Варшава Серг й Жадан
Серг?й Жадан
Варшава
пераклад з укра?нскай мовы
С. О.
З травеньск?х вэрл?бра?, дажджо? ? палюцый
Мы за?сёды вылаз?м неяк шурпата.
Дз?ця, мы нашчадк? гэтых рэвалюцый,
Глядз?, як нам ззяе згн??шая Варшава.
Бо сонца штоноч уцякае да Е?ропы,
Бо прыв?д жаху яшчэ блудз?ць целам.
Дз?ця, тут на?рад што зроб?ш,
Кал? гэтае жаданне яшчэ не зн?кла.
Бо мел? тольк? воду, што на далон?.
Кв?тнеюць цв?к? м?ж пальца? прадцечы.
? адсутнасць ег?пецк?х спёка?
Выключае магчымасмасць уцёка?.
Гэта пассеянны, пэ?на, у нас глузд –
Патрэба шляху, да якога абвыкл?,
Таму мо?чк? ?спрымаюцца друз,
Разб?тыя дарог? ? старыя матацыклы.
Дз?ця, кожны скончыць сваёй справай,
Пагардай бацько? ц? народнай павагай.
Але па звычцы чакае канчатковы прыпынак,
Павер, ён на?дарц? будзе Варшавай.
Бо, разумееш, сапсаваныя краны
Не меюць адказ за воду прал?тую.
Ты пазначаеш ёдам атрыманыя раны,
Ты сонна чытаеш мал?тву на дабранач:
Сыйдз?, святасць, на ?сё, што зраб?л?,
На ?сё, што вызначыл? нячутным вобразам…
Мае долон?, быццам дзве рыбы,
Прагна ц?снуцца да мокрых вокан.
арыг?нал
Серг?й Жадан
ВАРШАВА
С. О.
З травневих верл?бр?в, дощ?в ? полюц?й
Ми завжди виходимо якось миршаво.
Дитинко, ми насл?дки цих революц?й,
Поглянь, як нам св?тить зогнила Варшава.
Бо сонце щоноч? т?ка до ?вропи,
Бо привид страху ще блудить т?лом.
Дитинко, отут чи навряд що поробиш,
Якщо це бажання ще не в?длет?ло.
Бо ма?м лиш воду, з долон? випиту.
Зростають цвяхи пом?ж пальц?в предтеч?.
? патолог?чна в?дсутн?сть ?гипту
Унеможливлю? спробу втеч?.
Це, певно, пос?яна в нас ущербн?сть –
Потреба шляху, до яко? звикли,
Тому безпроблемно сприймаються щеб?нь,
Розбит? дороги й стар? мотоцикли.
Попереду нас не чекають, дитинко,
Зневага батьк?в чи народна пошана.
Хоч завжди ?сну? к?нцева зупинка,
Пов?р, що навряд чи то буде Варшава.
Бо, розум??ш, ц? з?псован? крани
Не в?дпов?дають за воду пролиту.
Ти м?тиш йодом отриман? рани,
Ти сонно чита?ш н?чну молитву:
З?йди, освято, на все, що робили,
На все, що значили нечутним л?ком...
Мо? долон?, мов дв? рибини,
Спрагло жмуться до мокрих в?кон.
Варшава
пераклад з укра?нскай мовы
С. О.
З травеньск?х вэрл?бра?, дажджо? ? палюцый
Мы за?сёды вылаз?м неяк шурпата.
Дз?ця, мы нашчадк? гэтых рэвалюцый,
Глядз?, як нам ззяе згн??шая Варшава.
Бо сонца штоноч уцякае да Е?ропы,
Бо прыв?д жаху яшчэ блудз?ць целам.
Дз?ця, тут на?рад што зроб?ш,
Кал? гэтае жаданне яшчэ не зн?кла.
Бо мел? тольк? воду, што на далон?.
Кв?тнеюць цв?к? м?ж пальца? прадцечы.
? адсутнасць ег?пецк?х спёка?
Выключае магчымасмасць уцёка?.
Гэта пассеянны, пэ?на, у нас глузд –
Патрэба шляху, да якога абвыкл?,
Таму мо?чк? ?спрымаюцца друз,
Разб?тыя дарог? ? старыя матацыклы.
Дз?ця, кожны скончыць сваёй справай,
Пагардай бацько? ц? народнай павагай.
Але па звычцы чакае канчатковы прыпынак,
Павер, ён на?дарц? будзе Варшавай.
Бо, разумееш, сапсаваныя краны
Не меюць адказ за воду прал?тую.
Ты пазначаеш ёдам атрыманыя раны,
Ты сонна чытаеш мал?тву на дабранач:
Сыйдз?, святасць, на ?сё, што зраб?л?,
На ?сё, што вызначыл? нячутным вобразам…
Мае долон?, быццам дзве рыбы,
Прагна ц?снуцца да мокрых вокан.
арыг?нал
Серг?й Жадан
ВАРШАВА
С. О.
З травневих верл?бр?в, дощ?в ? полюц?й
Ми завжди виходимо якось миршаво.
Дитинко, ми насл?дки цих революц?й,
Поглянь, як нам св?тить зогнила Варшава.
Бо сонце щоноч? т?ка до ?вропи,
Бо привид страху ще блудить т?лом.
Дитинко, отут чи навряд що поробиш,
Якщо це бажання ще не в?длет?ло.
Бо ма?м лиш воду, з долон? випиту.
Зростають цвяхи пом?ж пальц?в предтеч?.
? патолог?чна в?дсутн?сть ?гипту
Унеможливлю? спробу втеч?.
Це, певно, пос?яна в нас ущербн?сть –
Потреба шляху, до яко? звикли,
Тому безпроблемно сприймаються щеб?нь,
Розбит? дороги й стар? мотоцикли.
Попереду нас не чекають, дитинко,
Зневага батьк?в чи народна пошана.
Хоч завжди ?сну? к?нцева зупинка,
Пов?р, що навряд чи то буде Варшава.
Бо, розум??ш, ц? з?псован? крани
Не в?дпов?дають за воду пролиту.
Ти м?тиш йодом отриман? рани,
Ти сонно чита?ш н?чну молитву:
З?йди, освято, на все, що робили,
На все, що значили нечутним л?ком...
Мо? долон?, мов дв? рибини,
Спрагло жмуться до мокрих в?кон.
Метки: