Не доведи господь, - вiйна то лихо...

( Спогади дитини в?йни ...)
Не доведи, Господь, - в?йна то лихо!"
Пошли прозр?ння, людям розум дай"
Десь мати витира? сльози тихо,
В старих людей про в?йни розпитай...

Бо ? ще св?дки хто ?? в?дчули,
Були д?тьми, коли була в?йна...
Про не? до сьогодн? не забули,
У кожний д?м постукала б?да...

Я слухав розпов?дь, затамувавши подих,
Де смерть ? горе захопили св?т,
? наш?? люди , що зд?йснили подвиг,
Залишили нащадкам запов?т

А мати плакала ? говорила тихо,
Дитяч? оч? бачили в?йну...
Стурбовано згадавши, ледве диха...
Стор?нку пам'ят? в соб? перегорну...

"_Молилися д?дусь, моя бабуся...
А ми дв? д?вчинки , довкола йде в?йна
Налякано до мами пригорнуся,
Бо у сел? фашисти, "н?мчура"...

Гармата у саду за нею хата
? н?мець до нас грима?: "Век,век"
У цю хвилину я згадала тата,
Серед бо?в ? безл?ч небезпек

Я ?грашку пом?тила на диво
Мазут у kasserolle на пеньку,
? де б не б?гала , то поглядала криво
Обов'язково в н?мц?в заберу...

Така ось я маленька партизанка,
Зробила шкоду, вкрала той мазут,
Десь у кущах захована бляшанка,
Та н?мц? ?? б?льше не знайдуть....

Лунали постр?ли ? гримали гармати,
Ми к?лька дн?в у погр?б? ус?..
Дроти тягнули наш? вже солдати,
? рад?сно так стало на душ?...

Д?дусь заплакав, мовчки помолився
? нас малих в гол?вки ц?лував...
Змахнув сльозу , ще раз перехрестився,
Солдат узваром щиро пригощав...

А ще згадала про л?так над дахом,
Як диво - птах над вигоном кружляв
? парашутик, що завис над шляхом,
Так батько сво?х д?ток прив?тав...

Для мене то було найб?льше щастя,
? ще коли ск?нчилася в?йна...
А окупанту: "Хай би йому трясця!"
У батька посив?ла голова...

?х дво? залишилося живими...
Запам'ятала татов? слова
"Молитимуся все життя за тими,
Кого Господь покликав в небуття..."

"Не ма? правди у в?йн?, н? перемоги...
Бо дорога заплачена ц?на..
? не чекайте н? в?д кого допомоги
Шануйте мир, бор?ться за життя!"

?гор Волощук 2022 р.