Paul Valery Народження Венери

З безодн? млисто? холодна ще ? п?нна,
У вируванн? хвиль стр?мка зрина? плоть,
На св?тло вивержена ?з морських г?ркот,
Зв?льня?ться в?д пут, народин потряс?ння.

Усм?шка ледь тремтить, рук вигином прекрасна,
Рамена зранен? виблискують омит?,
Немов Фет?ди променист? самоцв?ти,
Струмують стегнами м’як? шовков? пасма.

Зб?га? з грав?ю вода хм?льним пот?чком,
Таму? спраги невгамован?сть, ? звично
П?сок сл?д?в спива? н?жн? поц?лунки.

Та з тисяч погляд?в туманних ? безликих
В очах огонь прозр?нь, мулка п?дступн?сть трунк?в,
Нестримний см?х вал?в ? бриж?в танц? дик?.


Paul Valеry Naissance de Venus

De sa profonde mеre, encor froide et fumante,
Voici qu’au seuil battu de tempеtes, la chair
Amеrement vomie au soleil par la mer,
Se dеlivre des diamants de la tourmente.

Son sourire se forme, et suit sur ses bras blancs
Qu’еplore l’orient d’une еpaule meurtrie,
De l’humide Thеtis la pure pierrerie,
Et sa tresse se fraye un frisson sur ses flancs.

Le frais gravier, qu’arrose et fuit sa course agile,
Croule, creuse rumeur de soif, et le facile
Sable a bu les baisers de ses bonds puеrils ;

Mais de mille regards ou perfides ou vagues,
Son оеil mobile mеle aux еclairs de pеrils
L’eau riante, et la danse infidеle des vagues.


Картина Б? Гуко "Венера"