Осiннье

***
Вимкни байдуж?сть р?нгтон?в
неприпустимо холодних!
Бо листопад вже за м?стом
гра? нам Ференца Л?ста.
Пестить хвилини втеч?
пром?нь останн?й з хистом:
ми покида?мо м?сто,
ма?мо - т?льки веч?р.
Вересень в`яне напрочуд
швидко у цьому роц?...
Янголи з нами хочуть:
теж ?м браку? емоц?й.
Ос?нь...Дорога, дорога
стр?чкою ? завиванцем.
Ми , т?льки ми! Н?кого.
Та ос?нь протуберанцем
розгойду? жар, що над нами.
Розпатлане в м?сяць н?рвани,
прагне лишитися з?ллям
листя вразливо-рване, -
так ? любов ос?ння.
14.09.2012.

Метки:
Предыдущий: Странствие Крис де Бург
Следующий: Из И. Т. Гермеса - Dir folgen meine Thraеnen