беларуская мова

за тво?ми кордонами, моя кра?но,
почина?ться великий дитячий будинок
? ти, б?лорусь, ведеш нас туди.
може, народилися ми безногими.
може, молимося не тим богам.
може, несемо тоб? лише горе,
може, хвор? ми невил?ковно.
може, н?чим тоб? годувати нас,
та х?ба ж не вм??мо ми жебракувати,
може, й не хот?ла ти нас н?коли,
але ж ? ми, коли все починалося,
не вм?ли тебе любить.

твоя мова така маленька,
що ще нав?ть говорити не вм??.
а ти, б?лорусь, в ?стериц?,
тоб? все зда?ться,
що акушерки переплутали свитки.
то що тоб?, годувати чужу дитину?
сво?м молоком по?ти мову чужу?
мову, що син?? на п?дв?конн?
чи мова це, чи тор?шн?й ?ней,
чи ?ней це, чи лиш т?нь в?д ?кони,
чи т?нь це, чи просто н?чого.

не мова це,
бо не ма? системи.
як смерть вона, нерозб?рлива ? раптова,
як смерть, в?д яко? неможливо померти,
як смерть, в?д яко? оживають мерц?.

мова, заради яко? д?тей кладуть на пательн?.
мова, заради яко? вбива? брат брата.
мова в?д яко? н?кому не врятуватися.
мова, що народжу? чолов?к?в-виродк?в,
народжу? жебрачок-ж?нок,
народжу? безголових тварин,
народжу? жаб з голосами людськими.

не ?сну? ц??? мови,
вона нав?ть не ма? системи,
неможливо заговорити нею -
в?дразу б'? в морду.
нав?ть на свято
цю мову не розв?сиш у м?ст?.
жодн? фе?рверки ?? не прикрасять,
жоден неон.

та клав я на ту систему
св?й великий
акордеон.

а м?й акордеон -
в?н, як м?хи розтягнут? -
в?н, як г?рськ? верх?вки -
такий, м?й акордеон.
в?н ?жу бере з мо?х рук,
в?н лиже ?х, ? наче дитина
не злазить з мо?х кол?н.
але коли буде треба
в?н покаже сво? траляля.

автор: вальжина морт