Поклич, поклич мене iз ганочку!

Уже сп?ва ультрамаринову над?ю небо лютого...
Я спод?ваюсь, сни Дн?пра, ще кригой скутого,
Так? , як ? мо?- чудов?, ясн??,
Весняним духом запашним - сади прекрасн??...

М?й схил Дн?провий навесн? в?д сну отямився,
Щоби бузок сво?м безкрайн?м дивом марився.
Щоби сп?вали солов'? , як т? соп?лочки,
? зачарован? прин?с коханий г?лочки...

А крига вже з?йшла...весни серпаночки...
Коханий м?й, поклич -поклич мене ?з ганочку!
А я Весною наряджуся променистою...
Дн?прових вод в?зьму ? вмию личко чисте?!