Конi

КОН?

Не сурми далек? заграли –
стр?ляють. У м?ст? не сплять.
Над Стри?м висок? заграви
щоноч? пекельно стоять.

Це р?к сорок сьомий, чи восьмий...
? зв?дки та пам’ять в мен??
Збираються в купи доросл?.
Ще мама й бабуся жив?.

? тьотя чита? у школ?,
очолю? дядько райком,
? я у хлоп’ячому кол?
(не знаю н? крапок, н? ком).

Вноч? нам прострелено двер?.
? сл?дчий сказав: – Рикошет.
Сус?д на ж?ноч?м ровер?,
(але то вже ?нший сюжет).

Ус? ще св?дом? парт?йц?.
Н?чого н?хто не гребе.
...Ось стайня – поставили н?мц?.
В н?й кон? частин МДБ.

П?д п?сню Ружени С?кори
й гучне зозуляче ку-ку,
красив? стриножен? кон?
висмоктують сут?нь г?рку.

?х зо два десятки. ?х мало:
от кар?, гн?д?, ворон?...
Лише п?д с?длом ?х тримали –
не ходять так? в борон?.

В них ст?льки природно? стат?:
грац?йн?, баск?, чар?вн?,
що хочеться вершником стати,
паради приймати в Кремл?!

Ми мр??мо вс? одностайно,
ми прагнемо того сам?,
нам ще нев?домо, що стайню
п?дпалять брати л?сов?.

Живцем в н?й згорятимуть кон?
в безглузд?й ? мстив?й борн?.
Як?й православн?й ?кон?
за них помолитись мен??