Сонет 24. В. Шекспiр

Сво?м очам портрет тв?й дов?ряю:
Я сво? серце зроблю полотном.
Я перспективи кращо? не бачив ? не знаю.
А рамою хай стануть мо? груди,душа- орнаментом.
Якщо художника талант хтось хоче зрозум?ти,
В його душ? майстерню хай нанесе в?зит.
Пром?ннями тво?х очей залитий.
Тв?й ?стинний портрет в його душ? висить.
Мо?м очам тво? допомагають:
Мо? тебе малюють, а тво?- це в?кна в мою душу.
В т? в?кна сонце загляда?,щоби справжню тебе бачить.
Нехай милу?ться ? зна?:я перспективу не порушу.

Малюй, в?дчула що душа, не т?льки те, що око бачить
Тод? читатиму в?рша:в?дчую б?ль твою ? сам заплачу.