Wislawa Szymborska Tortury

Tortury

Nic sie nie zmienilo.
Cialo jest bolesne,
jesc musi i oddychac powietrzem, i spac,
ma cienka skore, a tuz pod nia krew,
ma spory zasob zebow i paznokci,
kosci jego lamliwe, stawy rozciaglliwe.
W torturach jest to wszystko brane pod uwage.


Nic sie nie zmienilo.
Cialo drzy, jak drzalo
przed zalozeniem Rzymu i po jego zalozeniu,
w dwudziestym wieku przed i po Chrystusie,
tortury sa, jak byly, zmalala tylko ziemia
i cokolwiek sie dzieje, to tak jak za sciana.


Nic sie nie zmienilo.
Przybylo tylko ludzi,
obok starych przewinien zjawily sie nowe,
rzeczywiste, wmowione, chwilowe i zadne,
ale krzyk, jakim cialo za nie odpowiada,
byl, jest i bedzie krzykiem niewinnosci,
podlug odwiecznej skali i rejestru.


Nic sie nie zmienilo.
Chyba tylko maniery, ceremonie, tance.
Ruch rak oslaniajacych glowe
pozostal jednak ten sam.
Cialo sie wije, szarpie i wyrywa,
sciete z nog pada, podkurcza kolana,
sinieje, puchnie, slini sie i broczy.


Nic sie nie zmienilo.
Poza biegiem rzek,
linia lasow, wybrzezy, pustyn i lodowcow.
Wsrod tych pejzazy duszyczka sie snuje,
znika, powraca, zbliza sie, oddala,
sama dla siebie obca, nieuchwytna,
raz pewna, raz niepewna swojego istnienia,
podczas gdy cialo jest i jest i jest
i nie ma sie gdzie podziac




Тортури

Н?чого не зм?нилося.
Т?лу властиво бол?ти,
мусить ?сти, дихати ? спати,
шк?ру ма? тонку, а п?д нею кров,
чималий ресурс зуб?в ? н?гт?в,
к?стки його ламк?, суглоби гнучк?.
При тортурах все це береться до уваги.

Н?чого не зм?нилося.
Т?ло тремтить, як тремт?ло
перед заснуванням Риму ? п?сля його заснування,
в двадцят?м стол?тт?, до ? п?сля Христа,
тортури так? ж, як колись,
поменшала т?льки земля,
? все, що д??ться, наче за ст?нкою.

Н?чого не зм?нилося.
Поб?льшало т?льки людей,
поруч з? старими провинами з’явилися нов?,
очевидн?, сфабрикован?, митт?в? ? н?як?,
але крик, як св?дчення ско?ного,
був, ? ? буде криком невинност?,
в?дпов?дно одв?чно? шкали ? ре?стру.

Н?чого не зм?нилося.
Х?ба що манери, церемон??, танц?.
Рухи рук, що затуляють голову,
залишились, одначе, т? ж.
Т?ло звива?ться, шарпа?ться, вирива?ться,
збите з н?г, пада?, п?дгинаючи кол?на,
син??, розпуха?, слиниться ? ст?ка? кров’ю.

Н?чого не зм?нилося.
Окр?м плину р?к,
л?н?? л?с?в, побережжя, пустель ? льодовик?в.
Серед цих пейзаж?в душа, мов неприкаяна,
зника?, поверта?ться знову, наближа?ться, в?ддаля?ться,
сама соб? чужа, невловима,
то впевнена, то н? у власному ?снуванн?,
тод? як т?ло ?, ? ?, ? ?,
? нема куди йому под?тися.