Wislawa Szymborska Nic dwa razy

Nic dwa razy

Nic dwa razy sie nie zdarza
i nie zdarzy. Z tej przyczyny
zrodzilismy sie bez wprawy
i pomrzemy bez rutyny.

Chocbysmy uczniami byli
najtepszymi w szkole swiata,
nie bedziemy repetowac
zadnej zimy ani lata.

zaden dzien sie nie powtorzy,
nie ma dwoch podobnych nocy,
dwoch tych samych pocalunkow,
dwoch jednakich spojrzen w oczy.

Wczoraj, kiedy twoje imie
ktos wymowil przy mnie glosno,
tak mi bylo, jakby roza
przez otwarte wpadla okno.

Dzis, kiedy jestesmy razem,
odwrocilam twarz ku scianie.
Roza? Jak wyglada roza?
Czy to kwiat? A moze kamien?

Czemu ty sie, zla godzino,
z niepotrzebnym mieszasz lekiem?
Jestes - a wiec musisz minac,
Miniesz - a wiec to jest piekne.

Usmiechnieci, wpolobjeci
sprobujemy szukac zgody,
choc roznimy sie od siebie
jak dwie krople czystej wody.




Н?чого дв?ч?

Ще н?чого в цьому св?т?
Не повторювалось дос?.
Народитись вправ нема?
та й померти де той досв?д.

Хай ти будеш найтуп?ший
серед племен? людського,
репетиц?й зим чи л?та
не проводять н? для кого.

Кожен день ? неповторним,
що казати вже про ноч?,
кожен поц?лунок р?зний,
як ? кожен погляд в оч?.

Вчора, коли ?м’я миле
лиш почую, в ту ж хвилину
н?би у в?кно в?дкрите
хтось троянду мен? вкинув.

А сьогодн?, коли поруч,
вже набрид мен? ти, схоже.
Гм… А що таке троянда?
Кв?тка? А чи кам?нь, може?

Чом же ти, лиха годино,
С??ш страхи пом?ж люди?
Все що ? - минути мусить.
Що мине - те й буде любе.

Усм?ха?мось, обнявшись,
спробу?м д?стати згоди,
хоча р?зн? ми наст?льки,
як дв? крапл? в чистих водах.