Тапас

Як? примари стримують пов?ки
В розпеченому т?л? п?д дощем,
Коли ти сам – св?й родовий тотем,
Коли краплини, наче т? шул?ки
Вихоплюють ?з небуття холодн? лиця?

? пошепки ти твердиш, мов закляття,
Сором’язлив? кв?ти темних сн?в.
Розв’язних, пристрастних, терпких, як гн?в.
Й не втримавши с?дих очей багаття,
Вмить розум??ш: св?т навколо – синя криця...

Н?! Ст?й! Не гасни! Горд?сть вимага?,
Щоб тит проп?к стежинки для казок,
Для подиву, для марива ? м’яти!

Н?! Ст?й! Не гасни! Що тебе чига?
Там, де дивацтво й щедр?сть - не зразок,
Де духота, де прийнято мовчати?!

Де туга, сердце, там тоб? сп?вати!

23.05.2000