Сергей Есенин Пускай ти выпита другим
Сергей Есенин ?Пускай ты выпита другим…?
Перевод. На украинском языке.
Нехай, ти випита колись другим,
Мен? тво? кохання все ж д?сталось:
Волосся гарне, наче скляний дим,
Та втома осен?, в очах зосталась!
За в?ком осен? я справд? не женусь,
В?н мен? л?пше юност?, барв ?лета?
Ти, вдв?ч? стала гарна, я клянусь:
У мр?ях, снах, у серц? - для поета!
Я серцем, в?р мен?, н?коли не брешу,
Мен? бридкий сам голос чванства…
Душ? сво??, б?льше вже, не ворушу,
Нав?ки я прощаюсь з хул?ганством!
Бешкету, вже пора сп?вать розлуку,
Скорятись треба розуму, судьб?…
Вкрай з?лля я напивсь, оту сивуху,
Кров треба чистити в?ршами у соб?!
До мене вересень сьогодн? стукав,
Багряним в?ттям, листям од верби…
Щоб я стр?чав його мерщ?й ? слухав:
Подарунок, невибагливий - судьби!
Тепер я покоряюсь з ус?ма мирюсь,
Без примусу, та вже й без втрати…
Друга вже мат?нка - кохана Русь,
Та ?нш? вже ?погости? й стар? хати!
Прозоро видивляюсь я навкруг,
Та бачу: там де, тут чи, десь ще…
Що ти могла, моя сестра та друг,
Супутницею у поета, стати ще!
Що лиш одн?й, кохана, тоб? б зм?г,
Виховуючи в соб?, я дужу стал?сть…
Про сут?нки, сп?вати, вс?х ?дор?г?,
Кидаю хул?ганство, свою жал?сть!
02 февраля 2022 года
Виталий Косенко
Перевод. На украинском языке.
Нехай, ти випита колись другим,
Мен? тво? кохання все ж д?сталось:
Волосся гарне, наче скляний дим,
Та втома осен?, в очах зосталась!
За в?ком осен? я справд? не женусь,
В?н мен? л?пше юност?, барв ?лета?
Ти, вдв?ч? стала гарна, я клянусь:
У мр?ях, снах, у серц? - для поета!
Я серцем, в?р мен?, н?коли не брешу,
Мен? бридкий сам голос чванства…
Душ? сво??, б?льше вже, не ворушу,
Нав?ки я прощаюсь з хул?ганством!
Бешкету, вже пора сп?вать розлуку,
Скорятись треба розуму, судьб?…
Вкрай з?лля я напивсь, оту сивуху,
Кров треба чистити в?ршами у соб?!
До мене вересень сьогодн? стукав,
Багряним в?ттям, листям од верби…
Щоб я стр?чав його мерщ?й ? слухав:
Подарунок, невибагливий - судьби!
Тепер я покоряюсь з ус?ма мирюсь,
Без примусу, та вже й без втрати…
Друга вже мат?нка - кохана Русь,
Та ?нш? вже ?погости? й стар? хати!
Прозоро видивляюсь я навкруг,
Та бачу: там де, тут чи, десь ще…
Що ти могла, моя сестра та друг,
Супутницею у поета, стати ще!
Що лиш одн?й, кохана, тоб? б зм?г,
Виховуючи в соб?, я дужу стал?сть…
Про сут?нки, сп?вати, вс?х ?дор?г?,
Кидаю хул?ганство, свою жал?сть!
02 февраля 2022 года
Виталий Косенко
Метки: