Настанет день...
?Настанет день печальный, говорят!
Отцарствуют, отплачут, отгорят,
остужены чужими пятаками,
мои глаза, подвижные, как пламя?
- Марина Цветаева
Настане день – печал? благодать!
В?дплачуть, в?дцарюють, в?дгорять,
остуджен? чужими м?дяками,
мо? рухлив? оч?, св?дки драми.
? дв?йника знайде дв?йник,
? кр?зь легке лице прогляне лик.
Нарешт? все ж тебе я удостоюсь,
благопристойност? прекрасний пояс!
Розглед?ти чи зможу я здалеку вас,
в знаменнях хресних, ницих, без прикрас,
паломник?в дор?жки чорно? просто?
до мене, до руки, не в?дсмикну яко?,
холодно? руки, з яко? знято вс? табу,
руки, яко? вже нема. ? вашу каятьбу
? ваш? поц?лунки, тепл? ? жив?, ?з хво?
не заперечу вперше, з б?лого сувою
що огорнув мене в?д голови до п'ят, -
благопристойност? прекрасний плат.
Н?що мене вже в сором не вжене, у краску,
Сьогодн? Великдень у мене - св'ято Пасхи
По вулицями залишеним Москви
по?ду я, ? побредете ви.
Тамуючи журбу, дорогою в?дстане не один,
? перша грудка в кришку гробу гримне, плин
час?в спиняючи. ? врешт? буде, проти перепон,
дозволеним м?й себелюбний ? самотн?й сон.
? ось н?чого не потр?бно вже в?днин?
новопреставлен?й боярин? Марин?.
Отцарствуют, отплачут, отгорят,
остужены чужими пятаками,
мои глаза, подвижные, как пламя?
- Марина Цветаева
Настане день – печал? благодать!
В?дплачуть, в?дцарюють, в?дгорять,
остуджен? чужими м?дяками,
мо? рухлив? оч?, св?дки драми.
? дв?йника знайде дв?йник,
? кр?зь легке лице прогляне лик.
Нарешт? все ж тебе я удостоюсь,
благопристойност? прекрасний пояс!
Розглед?ти чи зможу я здалеку вас,
в знаменнях хресних, ницих, без прикрас,
паломник?в дор?жки чорно? просто?
до мене, до руки, не в?дсмикну яко?,
холодно? руки, з яко? знято вс? табу,
руки, яко? вже нема. ? вашу каятьбу
? ваш? поц?лунки, тепл? ? жив?, ?з хво?
не заперечу вперше, з б?лого сувою
що огорнув мене в?д голови до п'ят, -
благопристойност? прекрасний плат.
Н?що мене вже в сором не вжене, у краску,
Сьогодн? Великдень у мене - св'ято Пасхи
По вулицями залишеним Москви
по?ду я, ? побредете ви.
Тамуючи журбу, дорогою в?дстане не один,
? перша грудка в кришку гробу гримне, плин
час?в спиняючи. ? врешт? буде, проти перепон,
дозволеним м?й себелюбний ? самотн?й сон.
? ось н?чого не потр?бно вже в?днин?
новопреставлен?й боярин? Марин?.
Метки: