Конi йдуть в нiчне

Зелен? розл?таються поля
З червоними заплаточками мак?в.
Дзвенять копита б?лого коня
У перем?шку з криками койсак?в*

А сл?дом чорна грива ? гн?да,
Торкаючись розпаленого неба,
Летять туди, де ср?блиться вода
Кр?зь спеку по-полуденного степу

Сп?вають сивочол? полини
Ту п?сню, що в?д в?тру научились,
? руки перехрещують млини,
? сонце вже до обр?ю спустилось.

Та й вечор??. Кон? йдуть в н?чне,
Пофиркуючи н?здрями лукаво.
Проснеться м?сяць. А туман почне
Сво? нехитр? вит?вки-забави.

*Койсаки – так на тюрських мовах звучало ?козари? (?хозари?) – к?нн? во?ни, попередники козак?в.