Про Федота-стрельца-2 перевод на украинский

КАЗКА ДЛЯ ТЕАТРУ
(Леон?д Ф?латов, за мотивами рос?йського фольклору, уривок 2)


Скоморох-пот?шник

А цар не втрача? часу, як заведений –
Прийма? посла людожерського племен?.
Лондони й Париж? змастили лиж?,
Царю залишилися посли пожиже!
Цар перед послом так ? скаче козлом:
Мовляв, ось тоб? донька-лапка, бери ?? - ? крапка!
Мабуть справи вже зовс?м худ?, раз д?йшло до тако? б?ди!
Ну та ладно, бува? й г?рше - аби д?вц? чолов?ка скор?ше..

Цар

Добрий день, веселий час! Рад? бачити вас в нас!
Вер? гуд, салам алейкум, бона сера, вас ?ст дас!
Хто ви родом?.. Хто в р?дн??.. Ви одружен? чи н??
Не бажа?те чи з фройлен тет а тет погомон??
Нянька

Перед ким, старий ти б?с, пол?тесом розодивсь?
Тв?й посол, я вибачаюсь, трет?й день як з пальми зл?з!
Будь на н?м хоча б картуз, не такий би був конфуз,
А на ньому ж з одежини - аж н?чого, окр?м бус!..

Цар

Ти - шпигунка, точно, факт! Що н? брякнешь - все не в такт!
Ти ж з ус?м цим закордонном весь порушила контакт!
Я чекаю р?к г?нц?в, а вона ?х – геть з с?нц?в!
За кого ж тод? цар?вну в?ддамо в к?нц? к?нц?в?

Нянька

Ти поглянь йому в лице: в вуха, в н?с – там скр?зь к?льце!
Та й рябав нього вся шк?ра, як зозулине яйце!..
Нав?ть я – так? д?ла - з ним у л?жко б не лягла!
Так невже ж я нашу д?вку за такого б в?ддала?..

Цар

Коли шанси на нул?, скарб шукають ? в зол?!
Д?вка теж у сенс? пики - я б сказав не крем брюле!
?й з?йде тепер любий - хоч горбатий, хоч рябий,
Бо до нас тепер юрбою вже не ломляться й ряб?!..

Нянька

Але в?н же з диких м?сць, подивись-но, що в?н ?сть!
Бачив вазу ту, з топазу? ?род зжер – ну, хоч хрестись!
Лиход?й, якби просив, лососини чи грузд?в,
Так жере ж все, що попало, в?д фарфору до цвях?в!


Цар

Що н? просить - в?н в гостях! Все неси, забувши жах!
Деф?циту ж в нас нема? в порцелян?, чи в цвяхах?
Як лосось не в апетит, хай жере, чого кортить.
Ти п?дсунь йому на пробу колчедан ? апатит.

Нянька

Та посли - ?м дай хоч гать! На халяву все з'?дять!
Може, в?н не небезпечний, та хай стежать: тать ? тать!
Ти скажи йому, як тесть: Жри, але, мовляв, знай честь!
Бо колись в?н у запал? ? дружину з'?сть – ось хрест!

Цар?вна

Щоб з таким - у св?т, м?н гер? Ну вже дудки!.. Не тепер!..
В?н ? так то непоказний, та до того й людожер!..
Та нехай в?н, троглодит, всю мене озолотить,
Пристраст? хоч будь-яко? в?н в мен? не породить!

Цар

Ти посла то в?дзови та побудь з ним в?зав?,
А обтерпишся маленько - до любов?, се ля в?!
А кол цей троглодит вже розгледить весь тв?й вид,
В?н до людо?дства втратить вже нав?ки апетит!..

Цар?вна

Хоч, папаша, йди в?йною, право вибору за мною!
Отруюся, а не стану людожера пристяжною!
А якщо зробив би от пропозиц?ю Федот,
Той для мене з кандидат?в саме той був, о май гот!..


Цар

Зарядила, ?о, май гот!?, що н? слово - то Федот!
Мов, нема? кр?м Федота н? печалей, н? турбот!
Тв?й Федот тепер на дн?, в океанськ?й глибин?,
А у тих, хто вже втопився, вс? дружини не в ц?н?!..

Цар?вна

Коли так воно ? ?, ?жа – д?ло не мо?!
Ось тоб? моя, папаша, пол?тична помста це!
Ось не ?стиму ?кру, як звичайно, по в?дру,
?, на виснаження грунт? - занедужаю й помру!..

Цар

Де н? плюнь, куди н? ткни, в?д м?н?стр?в до р?дн?
Вс? суц?льн? в?льнодумц?, шк?дники кругои одн?!..
Ну життя - у горл? ком! Сп?вчуття нема н? в ком!
В?дшукаю л?с глух?ше, попрацюю л?сником!..