Як добре, що дощ – не вчора. Як добре, що дощ – сьогодн?.Сьогодн? в?н – може бути. Сьогодн? в?н – добрий г?сть.Краплини не знають ?нших дор?г ? летять з безодн?,? пишуть по вс?х калюжах одну нев?дому в?сть.? я в?д початку, спершу слова...

Я у мр?ях щоразу в любов без страждань вирушаю,але все не вда?ться пройти без страждання цю путь.Хто насправд? страждав, той н?кому страждань не бажа?.Про любов – нагадай, а страждання – не хочу, забудь.Я прийшов випадково туди, де зус...

Б?ля церкви стояла ж?нка.Вся у чорному... Та не вся...Порятунком б?лу хустинкувсе п?дносила до лиця.Я дивився на парус б?лий в мор? чорно? н?моти,? мен? дарувала силисв?тла мить серед чорноти.Ту хустинку я не забуду...

Прича?вся за серцем б?ль.Злий. Непроханий. ? даремний.Неуп?знаний. Непри?мний,мов на чорному хл?б? – цв?ль.Не за добрим, не за добром,не за сонцем, не за коханням –просто так... Б?ль п?дкрався зрання –день помножити на зеро...

Коли вона була на нього зла,вона писала в?рш несправедливий,де м?сця не знайшлось для слова ?милий?,хоч щойно ще закохана була.А що таке несправедливий в?рш?Це в?рш, де зл?сть живе у кожн?м слов?,нема? римам д?ла до любов?,...

Я читаю по стелях... Я будь-яку стелю читаю.Я читаю ? вдень, та найб?льше читаю вноч?.Чим почнеться новела, що буде в к?нц?, я не знаю,Та новели – щодня ? щоноч?, як льв?вськ? дощ?...Може, хтось ? колись ? опиниться поруч з? мною.?...

Я слухав, як тр?щали шишечкина соковитих г?лочках соснових.Словами новор?чно? любов?я вигр?в мармур н?жно? руки…А шишечки тр?щали в?д тепла? розкривались – голосно, нестримно,мов скаржились, що в л?с? дуже зимно,що не жал??...

Дивлюсь в чуж? обличчя, як в тво?.А рис тво?х нема?. Рис не бачу.А тво? риси так багато значать,Що серце лиш самотн?? мо?.Вс? т?, в чи? обличчя я дивлюсь,Можливо, погляд м?й вважають прикрим.Я звик до них. Вони – н?як не звикну...

? нав?ть вс? т?, хто клянеться "н?коли-н?коли",? нав?ть вс? т?, хто сказав "я в?д цього далекий",Чи рано, чи п?зно ступають на пристраст? коло? с?ють у в?чн?сть нас?ння, неначе смереки.Неначе смереки, навколо – нас?...

При зустр?ч? зникали вс? слова,якими ми на в?дстан? хвалились.? лиш мовчали, ? лише тулились,тулилися в одне, де було два.? жад?бн?сть до зустр?чей булатака нестримна ? така безжальна,що для чужих очей була б брутальна.а на...