Ми ще не у с?чн?, ? обмаль залишилось грудня...Перетин кордону – момент, але... Митниц? час.Тут можна залишити те, що огидно ? брудно.Залишити зайве. Все те, що обтяжу? нас.Залишити те, що не хочеться нав?ть згадати.Все темне ? чор...

А у тебе – руки с?мнадцятир?чно? д?вчинки.? найменш? пальчики – зовс?м неповнол?тн?.Я ?х встиг до найтоншого н?гтика вивчити.? таких не ?сну? б?льше на св?т?.Для незвичних рук ? поц?лунки мають бути незвичними.? найб?льша рад?сть,...

Людмил? ДавиденкоТо час такий, що все – не здорово.? повно тих – на все готових...Хтось уда? ?з себе хворого,А б?льш?сть уда? здорових...Не я цей час непевний видумав.Але мен? у ньому жити.Дивитись на раб?в з огидою....

Ти пот?м ще подяку?ш мен?,ти, д?вчинко з минулого маленька,що не розбив тод? тво? серденько,малесеньке серденько навесн?.Я пот?м ще подякую тоб?,малесенька русявко волоока,за те, що в серце ти мене глибоконе пропустила на б...

Благослов?ть мене у добру путь –без Ваших молитов я не по?ду,без Ваших молитов под?тись н?де,благослов?ть... Можливо, в тому сутьмого блукання св?том ? могосмиренного у св?т? ?снування:благослов?ння – вище в?д кохання,благо...

Оборви меня на полуслове.Грусть мою не дай договорить.Захлебнусь я грустью, не любовью,оборвав логическую нить.Грусть невыносимая – бесплодна.Грустные не вызовут любви.Слово может быть каким-угодно,только поскорее оборви....

Без кави зими не бува?...? кави нема без зими...Давно в чорно-б?ле я граю?з ними, ? рад?сн? ми.? б?ла зима хуртовинить.? чорная кава пашить.У Львов? мо?м старовинн?мотак чорно-б?ло ? жить.Вдивлятися так ? корт?ло...

Я скажу як чолов?к:Оч? ж?нки мають в?к!Оч? ж?нки мають матиДосв?д, як життя кохати,Досв?д, як життя любити,Бо ж тод? для чого жити?З-п?д ж?ночих, з-п?д пов?кМа? виглядати в?к.Що у ж?нки за причинаЖить з д?вочими...

А як все – вже було? ? п?днесення зл?т? ? пад?ння?? натхнення? ? втрата натхнення? ? щастя? ? сум?? найперших ц?лунк?в найперше в житт? швидкоплиння?? безладдя н?чних – неп?д'?мних, та змушених, – дум?А як вс? – вже зустр?лись? Кохан??...

Кв?ти, що нарешт? розцв?ли, –тихо, чисто, н?жно, обережно –рад?сть принесли мен? безмежну,наче вириваюся з ?мли.Я чекав на цей казковий цв?т,як чекають сн?г ж?нки ? д?ти.Так мен? хот?лося цих кв?т?в,мов в?д них залежав ц?ли...