Тут пов?тря таке, як любов, – за життя не нап'?шся.Вже ? повн?? груди набрав – але хочеться ще.От ? диха?ш щастям, немов без зупину см??шся.? на серц? так легко – мов друг п?дставля? плече.Тут природа така: що не крок – то п'янке ? зел...

Ти – моя незнайомка... Сьогодн? я вперше з тобою.Може, нав?ть востанн?. Та швидше за все, що востанн?.До краплинки доп'ю насолоду тво?ю любов'ю.Гострота неймов?рна – в останн? моменти кохання.Саме тут – у останн?м коханн? – життя в?дкр...

...? раптом вона подзвонила – ? плакала, плакалась.Казала: вс? дн? пам'ята?, в?д першо? зустр?ч?.З?зналась, що втратила все, ? на долю поскаржилась.Сказала, що винна, шкоду?, що так його мучила.А в?н вже був ?ншим – вона подзвонила до...

Я тебе не спитаю, чи зможеш ти бути под?бнаДо т???, яко? давно вже ? поруч нема.Запитатись у пан? таке – щонайменше ? дивним.Я не стану питати, та ти розум??щ сама,що у серц? живуть ? напрошуються пор?вняння.Але все це не те, що об...

http://www.stihi.ru/2017/01/10/11600Боже м?й, як ти м?г: все кохання – Карпатам... А я?А для мене ти сл?в не знайшов? ? не знайдеш н? слова?Я в?д першо? мит? чекала з?знання в любов?,Та д?сталась Карпатам любов чолов?ча твоя......

Я залишу тоб? к?лька в?рш?в, а б?льше – н?чого.Вийшло так, що н?чого, кр?м в?рш?в, в житт? я не вм?в.Кожен в?рш, кожен в?ршик – стежини мо? ? дороги.Так, непросто жилось, але в?ршами долю любив.Може, ти не захочеш прийняти такий подару...

В?ршем може бути все:М?сяць, до з?рок нестримний,Хмара, до човна под?бна,Та, що м?сяць в н?ч несе.В?ршем може бути д?м.Той, всю н?ч п?дсл?пуватий.Сн?г легкий ? сн?г лапатий.Той, який в дитинств? ?м.В?ршем можем бути...

- А зна?ш, це – щастя, – вона усм?хнулась. - Це – щастя:читаю в?доме, а зранку – чекаю нове.Народження в?рш?в тво?х – як ранкове причастя.Неначе я – автор, неначе натхнення зове.Неначе сама диктувала тоб? тво? твори.Неначе над кожн...

Я здивую тебе, адже в проз? я буду недобрим.Буду злим ? безжальним в новелах нов?тн?х сво?х.? без рим, ? без радост? буде затьмареним обр?й.Та лиш так вдасться прозою вт?лити суми мо?.Не лякайся, не плач, час поез?? ще не зника?,?...

"Зачека?ш на мене годину? Чи тр?шечки б?льше?..", -ти спитала на?вно, хвилю?шся – чи без образ.Я не просто чекатиму – я напишу тоб? в?рш?...Про твою красоту, про любов, про закоханих нас.Дай мен? цю годину... Хоч сорок хвилин...