Дивлюсь в чуж? обличчя, як в тво?.А рис тво?х нема?. Рис не бачу.А тво? риси так багато значать,Що серце лиш самотн?? мо?.Вс? т?, в чи? обличчя я дивлюсь,Можливо, погляд м?й вважають прикрим.Я звик до них. Вони – н?як не звикну...

? нав?ть вс? т?, хто клянеться "н?коли-н?коли",? нав?ть вс? т?, хто сказав "я в?д цього далекий",Чи рано, чи п?зно ступають на пристраст? коло? с?ють у в?чн?сть нас?ння, неначе смереки.Неначе смереки, навколо – нас?...

При зустр?ч? зникали вс? слова,якими ми на в?дстан? хвалились.? лиш мовчали, ? лише тулились,тулилися в одне, де було два.? жад?бн?сть до зустр?чей булатака нестримна ? така безжальна,що для чужих очей була б брутальна.а на...

Так завжди у людей було.?, напевно, вже так ? буде:ми з тобою звичайн? люди – просто мр??мо про тепло.Зачепились теплом сво?м,зачепилися випадково – лиш за дотик, за добре слово,що шепочуть вуста тво?.А в тепла – ?...

Ти – моя людина. Тобою живу.Ти не ма?ш стат?. Не ма?ш ?мен?.Виника? потреба – дотиком зву.? у в?дпов?дь дотик дару?ш ти мен?.Ти – моя. Ти диха?ш так, як я.? з?тха?ш так само, як я, точн?с?нько.? з душею тво?ю душа мояРозмов...

А вас ц?лувала самотн?стьчужими губами зими??з натяком на незворотн?сть?П?д сонцем? Чи серед п?тьми?Коли в?дштовхнути не можеш?Не вдасться. ?, як не крути,самотност? кажеш: "О, Боже",?й – кажеш, а чу?ш – лиш ти?...

А хочеться в?кна – на школу.Щоб д?ти см?ялись кр?зь сон.Щоб школа поб?гла по колу – ? рад?сним був стад?он.Щоб знов зап?знився до школи,без стежки лет?в навпростецьсм?шний, по-дитячому кволий,?з ранцем важким горобець......

Застер?гають: "Не дивись на м?сяць –Нашкодить в?н". А я ? не дивлюсь.Всм?ха?ться його яскравий писок.Та хоч ? подивлюсь, то не боюсь.А м?сяць – над Карпатами, над м?стом.Над ц?лим св?том – над панами пан.В?н – зл?плен...

В?рш, написаний удень, – По-яскравому щасливий,Неслухняний, галасливий,Переповнений п?сень.В?н закоханий в життя.В?н – не в?рить у недолю,В?рш, що вирвався на волю, –Пристраст? серцебиття.В?рш, написаний вноч?, –...

А дерево махало п?д в?кномОголеними чорними руками...Немов кричало: борюся з в?трами,Не йди ?з дому, об?ймись з? сном.Такого б друга мати у житт?,Щоб попередив, взяв усе на себеТа затулив в?д того, що не треба...? я б його...