Когда он начинает говоритьо женщине, о нежности, о ласке,он саме себе стихами строит глазки –он обожает сам себя любить.И во взаимной этой вот любви,где нет себе, любимому, отказа,он пишет сам себе любовно фразы,ни с кем на...

...Так ?нод? забракне сл?в,Хоча життя поклав на слово.Та сл?в браку? в?д любов? –Браку? сл?в, бо я любив....Я за спиною у митцяСтояв хвилини три, не б?льше.В?н – портретист, я – пишу в?рш?.Натхнення просимо в Отця...Не знаю...

Дощ. Ресторан. ? знову дощ. ? знову ресторан.Нам ресторан готель наврочив.? в?кно до рана.? блискавки гарячий струм,п?дсв?чу? в?кно.? перше, що прийшло на ум, –ти – щастя, ось воно.Дощ. Мокрий, як ? ми, готель.Н...

МуравьюКаким бывает муравей?Каким бывает? В самом деле?Он, тот, который всех сильней?Огромны силы в малом теле.Он горы целые свернёт,когда б природа повелела.То тащит что-то, то несёт.Не видел муравья без дела....

Я вже звикаю... Н? – я звик ужедо н?жност?, до стану бути поруч, до того, як ти щось см?шне говориш,? як мовчиш кохання у плече...Я нав?ть не пом?тив, як я звик –до щастя призвича?тися просто.Н? я, н? ти про н?жн?сть вже не про...

? ось залишилася книжка ?дина...?? обережно кладем на кол?на.?? ми горта?м уважно, повол?, чита?м ?? у невол? й на вол?.Та книжка проста не впада? у око,проте ?? сенси у серц? глибоко.? хочеться знову торкатись стор?нки,яка...

Такi малесеньк? краплинки – iз хвостиками, мов забавки,неначе хтось перо з чорнилом необережно струсонув,? залишились на папер? м?н?атюрн?? чорнявки,хоча насправд? – сенс глибинний у цих краплиноньках заснув.Я усм?хнуся ? з?знаюсь: я ?...

Пропав блокнот з нотатками новими.Не за блокнотом, а за в?ршем жаль.Не пригадаю н? п?сень, н? рими.Лише поети знають цю печаль.На щастя, я без рими жив недовго.Хлопчина незнайомий, через день,?з усм?шкою молодого богазнайшо...

Кохана, вс? верби однаков? – плачуть ? плачуть.? ти придивися: ? з листячком плачуть, ? без.? довг? г?лки все схиляються долу, неначесоромляться верби вдивлятись у щастя небес.Кохана, вс? верби однаков?... Вс?... Вс?... Мов сестри....

Я так хот?в тебе з?гр?ти: до губ долон? притягнути, щоб кожен пальчик поокремо почув поему теплоти.Я так хот?в тебе з?гр?ти... Я так хот?в – так мало бути.А сталось навпаки… Так дивно, що ти мене з?гр?ла... Ти...Це ти взяла мо? долон?...