Подай мен? руку – у зустр?ч? першую мить.Хай пот?м – ? носик, ? скрон?, ? губи – все буде.Та дай мен? руку до вуст хоч на мить притулить:я руку тоб? поц?лую – н?хто не засудить...Н?хто не засудить, та, може, позаздрять, х?ба.Так? в...

Попав у час вродливих ? холодних.? врода не мен?, ? час не м?й.Вродлив? лиця, а думки – бесплотн?.? зимний блиск скляний з-п?д довгих в?й.? н?кому сказати тепле слово.Н?хто не в?дчува? теплих сл?в.? слово – греб?нь айсберг?в лю...

Як важлива для когось ?нтимна стрижка,як ?нтимн? в?рш? для вс?х – забава,як, бува?, ?нтимн? записки пишуть,так повинна бути ?нтимна кава.А ?нтимна кава – без особливостей:просто дво? люднй, два горнятка, дв? кави.? н?яко? зовн?...

А дощ шуршить по п?дв?конню, немов старесенька плат?вка,В яко? п?сня зак?нчилась, в яко? зак?нчився час. У мить дощу так особливо бажа? затишку дом?вка,Яка завжди на нас чека? ? завжди об?гр?? нас.Життя – це в?дстань м?ж дощами, м?ж тр...

З?знання ж?нц? – наче в?рш.Б?да, коли несво?часно...З?знання, в?рш – частинки щастя,Лише частинки, ? не б?льш.А хочеться – коли усеТрима?ш щастя у долонях.В?рш ? з?знання – сл?в ?кона,Молитва, що любов знесе.Одна ум...

?В Укра?н? – без опад?в...? Чу?ш, кохана? Без опад?в!..Ц? звичайн? слова пролунали м?льйони раз?в.Знаю: ти, як почу?ш, всм?хнешся, в долон? захлопа?ш? борги нагада?ш: "Я хочу за м?сто – вези!"Я ? справд? – боржник. Тв?й одв?ч...

Я не навчилась малювати, хоч малювали вс? навколо:Батьки, брати мо? ? сестри, ще хтось ?з дальньо? р?дн?.Я зачаровано дивилась, як ол?вець малю? коло.За мить ?з кола – вже обличчя... Вс? – вм?ють, не дано – мен?...Н?, я не заздрила чак...

У кожно? пан? ?сну? той пан, що на спомин.Той пан, що на згадку. ?? чолов?к за душею.Ця пам'ять ж?ноча лежить за такою межею,де чути лише наодинц? кохання в?дгом?н.? той чолов?к, може, мав роки л?чен? зроду.А може, йому було зовс?м...

В?н створив слово ?Щастя? з велико? л?тери...Та сердилася вчителька. Щастя закреслила.Бо вона зустр?чалась якраз з ?ншим вчителем.З тим... Який... Словом, вчительку пам'ять понесла.А хлопчина не знався на вчительських настроях.Знов...

Пишу п?дручник для закоханих мужчин.Хоча, насправд?, я – закоханий мужчина.Вже через це писати книжку ? причина.Любов ? ? завжди причина вс?х причин.А стор?нок – не б?льше, н?ж у назв? – сл?в.То, може, буде не п?дручник, а нотатник...