Ода коню

Коня побачиш – вклонися.
Расул Гамзатов.

Осп?ваний в п?снЯх, над?йний друг невтомний,
Потр?бний людям скр?зь, куди не кинь,
Уславлений в боях козацтвом в?копомним,
Ти – Укра?ни знак, м?й любий, гордий к?нь!

Такий баский буян! Така буремна грива!
? в спеку, ? в мороз – з хазя?ном завжди.
Хоч лупить лютий град, хоч накрива? злива,
Ти виручиш людей в?д нагло? б?ди.

Той шал тво?х очей, туго? ши? згини,
Той перестук копит, алюр невтомних н?г
Аж перехопить дух у кожно? людини,
Коли стр?мкий скакун розпочина? б?г.

Хоч не один поет сп?вав тоб? осанну,
Хоч скульптори тебе л?пили сотн? л?т,
Вклонятися тоб?, скакун, не перестану,
Без тебе, брате к?нь, зб?дн?в би божий св?т.

2016.