3. Совесть

Поэтический перевод поэми"Вседержитель!
часть 3 "Совесть" http://www.stihi.ru/2015/10/07/3509
Автор - Владимир Гусев Тульский



Нехай нег?дними под?ями в житт?,
Не заплямують Бож? люди чест?,
Та збережуть вс? в?дчуття свят?
Бо сов?сть у души живе завжди,
В того, хто з Богом, з в?рою живе!
У розум? пану? чистота,
Лише у не? голос Бога чутний.
Бо ма?мо в соб? зразок Творця.


Щоби достойними життя нам бути
Тварини голос - треба нам забути.
Щоби ус? думки та справи нас,
Духовн?й досконал?стю з?гр?ли,
Нас мудрими та добрими робили,
В?д злих шлях?в обер?гали нас.

Бо р?дна мати, друз?, та сини,
Не докоряють нас, судячи строго.
А Сов?сть каже: "Ти прогн?вив Бога,
Не можна так, В?н - чу? кожне Слово!
Хто збер?га? ц?й безц?нний дар,
Хто ?стину в життя соб? призвав,
Той не порушить слово, що да?.
Завжди на допомогу в?н прийде.
Над?йний, г?дний у сво?м д?янн?
Такому молодь подрижать бажа?.

Коли над?йний товариш поряд бува?,
В?н захисник, ? патр?от, як батько,
З над?йним кожен день бува? Свято!
А ск?льки св?тла, радощ?в, тепла,
Кохання чистого, святого сп?вчуття
Да? охайна ж?нка молода,
Хранителька родинного буття,
Що вм?? просто ближньому служити.
З такою чолов?к бажа? жити.

В?дносини перетворить тепло.
В?д Бога справу ?й нести дано,
Сво?м коханням ближньому служити
Гн?здо родинне разом з милим звити!
А Сов?сть наша береже родинне коло…
П?д час ми рушимо чеснот основи,
Коли творимо пакост? та блуд.
Та у брехн? сво?й, звичайно, люд.

Купа?ться у розкош?, в розпуст?,
Ми ?демо шляхами зради, мов ?уди,
Що зрадив бездоганного Христа.
Цура?мося правди ? Хреста,
Як ? в пору розп’яття древн? люди,
Ми не приносимо до Бога каяття!

Народу дуже важко виживати.
Чиновники нахапали м?льярди –
Ми бачимо те як ? з року в р?к,
П?длота, лицем?рство, л?пший друг.
В?дом? нам мерзенн? ?х прийоми,
Задешево продав об’?кт в?йськовий,
Р?зницю поклада? у кишеню гордий,
Бо не в?доме йому сов?сть, сором -
Соб? буду? в?н життя солодке.

Телев?з?йн? новини наводять шок,
Але не служить крад?ям урок -
Ми бачимо мерзотн? там картини:
Обкрали оборонку, космос, медицину,
Науку, та навчання… нема чесних суд?в,
Жадоба помсти у полон бере,
Що правда в наш?м час? не в чест?.
? Влада все над?йно покрива?.
Це божев?лля нас в?д Бога в?дрива?.

Солдат про честь та сов?сть забува?:
Ж?нок ?валту?, та грабу?, д?точок вбива?,
Вже з?брання корисливих ?уд –
Чиновники, та та?мн? банк?ри,
Вони себе до схочу накормили,
Але жебраков? коп?йок не дадуть.
Для них бенкети, сауни, в?но.
Вони без сов?ст? живуть давно.
?х милосердям серце не болить -
Як жили, так продовжують гр?шить.

? я гр?шив на рад?сть сатан?.
Моя душа гор?ла у вогн?,
Те пам’ятати соромно мен?.
Але не потонув я у п?тьм?,
Ти Боже руку простягнув мен?.
Коли творив непров?дн? д?яння,
Душа була у тяжкому стражданн?.
Гр?х?в булих нерад?сна картина,
У каламутних днях назовс?м зникла.

Коли в?дчув себе слабким, твариною.
? дос? маюся я той провиною.
Життя складну науку я вп?знаю.
Шляхи в житт? сво?му справляю,
Мен? Тв?й Голос став до болю чутним.
Тепер я бачу, як простяг Ти руку,
Та витяг на берег, як те, мале щеня.
Дай Боже сили зупинитись нам!

Тверда, над?йна, дружня та рука,
Мен? допомогла створить нове життя
Ти вс?х спаса?ш милосердий Боже.
Людин? Сов?сть благ земних дорожче.
Не загубився я в житт?вому болот?.
Дай Боже сили Сов?сть берегти,
Без не? в св?т? б?лому не жити.
Благаю Голос Тв?й почують д?ти,
Не знищать то? тонко? нитки.

Я дякую тебе - що бережеш мене!
Ти все твориш у Св?т? та Любов?,
На благо людям Запов?ти дарував,
По виконанню ?х шляхи лежать,
В Небесне Царство до Святого Слова!




Начало 1."Розум" - http://www.stihi.ru/2015/10/22/5861
Продолжение 2."Любов" - http://www.stihi.ru/2015/10/27/2163
4."Гармония" http://www.stihi.ru/2015/11/07/3624