Йосиф Бродський

Я вас кохав. Кохання ще, можливо
(чи просто б?ль) свербить мо? дроти.
Все полет?ло поп?д три чорти.
Було б застрелитись, та не щастило
з? збро?ю. ? скрон?, понад тим:
куди вгатити? Питала неквапливо
задума. До б?са: ми не з тих!
Я вас кохав так сильно, безнад?йно,
як дай вам Боже, — — — але н?, не дасть!
В?н, все поклавши п?д козирну масть,
за Пармен?дом, — не сотворить дв?ч?
цей кров? шал, широчину безглуздь,
щоб паща плавилась в?д погляду у в?ч?
й бажання — ?бюст? би викреслити — вуст.

Метки:
Предыдущий: Я. Сейферт. Горсть черного табака 2
Следующий: Leticia Herrera. Мексика. На войне