Марiя з Jonathan R. Clarke
Я на ваше обличчя дивлюсь ? н?м?ють слова.
Ск?льки часу уже ваш? губи торка? усм?шка?
Ваш? риси чар?вн?, грац?йно лежить голова.
Чи хот?лось би вам увесь св?т подивитися нишком?
Скиньте ваш фартушок ? потерт?? джинси до д?р.
Покружляйте у танц? з? мною, хай збудиться м?сто.
Рознесе нашу п?сню по вулицях легкий еф?р.
Ваш? чорн?? оч? виблискують, наче намисто.
Вируша?м у подорож, ту, що зоветься любов.
У кру?з, що хвилю? глиб?нню п?д яхтовим килем.
Закарбу?м на пам’ят?, щоб не забутися знов
Оксамит темноти, силуети коханц?в щасливих.
У сво?й простот? ви красив? й чар?вн?, мов лань.
В вас р?зьблЕна ф?гурка ? розсип волосся шовковий.
Мо? серце тремтить ? приносячи в?рност? дар,
Я служниц? Мар? manchi tanto* шептати готовий.
*manchi tanto – ?тал. ?так не вистача??
Ориг?нал.
Maria. Jonathan R. Clarke
How long can you keep up that face?
How many times tonight will your lips unfurl to a smile?
How can you work in this place concealing such grace?
How would you like to leave with me... and see the world for a while?
Hang up your apron and baggy jeans for this little number,
Come dance with me through the night until morning light,
Laughing and singing through streets wrapt in slumber,
Your soft ebony eyes reflecting an Italian moon, so magnificently bright.
Let me take your hand, oh this night we set sail,
On a thrilling journey to a remote place called love,
Making memories and writing our own midnight tale,
A side by side silhouette, diamond-set dark velvet above.
Without even trying, you emit beauty, passion and elegance,
From your slender model figure to your lush flowing hair,
Dancing in the wind, my heart shocked by your electric radiance,
The breath-taking waitress, mi manchi tanto Maria.
Ск?льки часу уже ваш? губи торка? усм?шка?
Ваш? риси чар?вн?, грац?йно лежить голова.
Чи хот?лось би вам увесь св?т подивитися нишком?
Скиньте ваш фартушок ? потерт?? джинси до д?р.
Покружляйте у танц? з? мною, хай збудиться м?сто.
Рознесе нашу п?сню по вулицях легкий еф?р.
Ваш? чорн?? оч? виблискують, наче намисто.
Вируша?м у подорож, ту, що зоветься любов.
У кру?з, що хвилю? глиб?нню п?д яхтовим килем.
Закарбу?м на пам’ят?, щоб не забутися знов
Оксамит темноти, силуети коханц?в щасливих.
У сво?й простот? ви красив? й чар?вн?, мов лань.
В вас р?зьблЕна ф?гурка ? розсип волосся шовковий.
Мо? серце тремтить ? приносячи в?рност? дар,
Я служниц? Мар? manchi tanto* шептати готовий.
*manchi tanto – ?тал. ?так не вистача??
Ориг?нал.
Maria. Jonathan R. Clarke
How long can you keep up that face?
How many times tonight will your lips unfurl to a smile?
How can you work in this place concealing such grace?
How would you like to leave with me... and see the world for a while?
Hang up your apron and baggy jeans for this little number,
Come dance with me through the night until morning light,
Laughing and singing through streets wrapt in slumber,
Your soft ebony eyes reflecting an Italian moon, so magnificently bright.
Let me take your hand, oh this night we set sail,
On a thrilling journey to a remote place called love,
Making memories and writing our own midnight tale,
A side by side silhouette, diamond-set dark velvet above.
Without even trying, you emit beauty, passion and elegance,
From your slender model figure to your lush flowing hair,
Dancing in the wind, my heart shocked by your electric radiance,
The breath-taking waitress, mi manchi tanto Maria.
Метки: