Wislawa Szymborska Ze Wspomnien

В?слава Шимборська

СПОМИН

Говорили ми соб?,
аж раптом замовкли
На терасу вийшла д?вчина,
ах, гарна,
занадто гарна,
як на наш спок?йний побит.

Бася зиркнула розгублено на мужа
Кристина ?нстинктивно поклала долоню
на долон? Збишка.
Я помислила: подзвоню до тебе,
ще на раз? - скажу - не при?зджай
прогнозують к?лькаденн? дощ?.

Т?льки Агнешка, вдова,
усм?шкою прив?тала красуню.



Wislawa Szymborska

ZE WSPOMNIEN

Gawedzilismy sobie,
zamilklismy nagle.
Na taras weszla dziewczyna,
ach, piekna,
zanadto piekna
jak na nasz spokojny tutaj pobyt.

Basia zerknela w poplochu na meza.
Krystyna odruchowo polozyla dlon
na dloni Zbyszka.
Ja pomyslalam: zadzwonie do ciebie,
jeszcze na razie – powiem – nie przyjezdzaj,
zapowiadaja wlasnie kilkudniowe deszcze.

Tylko Agnieszka, wdowa,
powitala piekna usmiechem.

(Krakow, 2002.)