Анабель Лi переклад Annabel Lee by Edgar Allan Poe

Багато рок?в вже минуло,
Коли край берега морського
Жила там д?вчина одна.
Л? Анабель ?? ?м'я.
Мене вона кохала м?цно
? я ??.. Вже так було,
Що д?ти були ми. ? дарма,
Любов не мала перешкод...
Нам заздрять скр?зь ? заважають
А ми т?ка?мо, б?жимо,
Нам Боги кару посилають
За нашу в?ддану любов.
? я не зм?г вже опиратись,
Не стало в мене б?льше сил,
Я втратив ту, що б?льш за все ц?нив
Коханую свою я втратив,
Злий в?тер вбив ??. А я
Сид?в ? плакав, коли батько
?? в?д мене забирав,
В?д серця частку в?дривав,
В труну поклав ? закопав.
Позбавивши мене останньо? над??.
ХХХ
Але не зм?г злий в?тер той,
Н? Боги, що живуть на неб?,
Надовго розлучити нас.
Хоч д?ти були ми, так вийшло,
Любов була у нас сильн?ша
Н?ж ти, хто був за нас мудр?ший.
Н? ангели на небесах,
Н? демони, що заздрять нам,
Н?коли не розлучать нас,
Бо душ? наш? в?чно разом
Возз'?днан? залишаться.
ХХХ
Луна, що сходить ввечер?
Нагаду? мен?
Про ту, що найсильн?ше
Кохав я на земл?.
? погляд ?? згадую,
Лиш т?льки-но з?рки
З?йдуть на неб? коло
Повно? луни.
ХХХ
? дос? бачу ?? я.
Ось тут сто?ть вона - жива,
Прив?тна. Як завжди усм?шка
Осяю? ?? вуста.
А я кричу, щоб не т?кала,
Щоб залишалася. Дарма...
У в?дпов?дь я чую
Одне лиш мовчання