Олесь Гарун. Кому що

Олесь Гарун

Кому що
(Жарт)

Переклад з б?лорусько? Любов? Цай



Небесне сонечко вогнем
В час л?тн?й палить, прип?ка?,
У м?сто тим пекучим днем
Народ на ярмарок руша?.

Якби ж то ?хати! Пече,
А то ?ти – суц?льна мука,
Коли ж з бесагами ?ще,
То вже не шлях – г?рка розпука.

Прис?сти хочеться, бува,
Бодай хоч трохи в?дпочити,
Бо ж перти пуд, а може й два –
То не п?р’?нку вам носити.

Аж, брате, ст?й! – Корчма ось тут,
? чарочку хильнути можна,
До столу цей прив?тний кут
Знайомц?в вабить придорожн?х.

З?йшлися якось за столом –
Чи станеш дол? дор?кати –
Це б?лорус та ще й з хохлом,
? трет?й – циган – чи багато?

Один узяв соб? медку,
Живиц? – другий, той – п?впляшки,
Так, сидячи у холодку,
Звели знайомство – то не важко.

До м?ста циган той сп?шив –
Добряче знав конев? вади,
Купляв, м?нявся – не гр?шив
Та як знавець давав поради.

Хохол Мовчан з роб?т вертав, –
? зар?бок в?н мав багатий, –
Соб? попутника шукав
В дорогу до сво?? хати.

На торжище ?шов з телям
? Янка Цв?к, в?н Диба звався,
Мав мито дати, знав хоч сам:
Бичок йому й самому б здався.

По слову слово – так вони
Сидять в корчм? соб? на славу,
Та раптом, Боже борони! –
Зайшли у суперечку жваво.

Як ?х на царство б привели –
Ось сп?р куди той похилило, –
Тож що робити б почали
? що б насамперед чинили.

?Ось я, зда?ться, добре б жив,
Життя легке схопив би в жменю,
З народом би сво?м дружив,
Я б юшку сьорбав, ?в пряженю?, –

То Янко мовив так якраз.
?Та де ж тв?й розум, б?ловусе? –
Кричить Мовчан. – Е, пом?ж вас
Тямких чи знайдеш, б?лоруси…

А я б ?накше справи в?в:
В садку п?д вишнею лежав би,
А поруч уряд би сид?в,
Я б ними правив та й сп?вав би.

А ще ?з салом хл?б би ?в,
Хапнув би галушок чимало,
При цьому завжди б я хот?в
Знов ?сти сало, сало, сало?.

?Хай гр?м поби? вас, агей! –
С?пнувся циган тут. – ?й-Богу!
Казан варту? б?льше цей,
Щербатий хоч, а ви ж – н?чого!

Коли б п?шов у корол?,
Мен? всього було б замало,
З скарбниц? б вкрав я три рубл?,
А ще й коня… та й дав би драла!?

***

Ориг?нал:

Алесь Гарун
Каму што
(Жарт)


У самы жар, у летн? час,
?жо ? по?дзень, па абедзе,
Наза?тра ? горад на к?рмаш
Народу цьма ?дзець ? едзе.

Ну, ехаць добра, хоць пячэ,
Але ж ?сьц? дык во дзе мука!
А як з паклажаю яшчэ,
Дык то найгоршая дакука.

Хаця каб крышку адпачыць –
?дзеш, ?дзеш, ды трэба сесьц?,
Бо пуд ц? пару валачыць,
То не пярынку ? жмен? несьц?.

Кал? ж карчма – ну, тутка стой!
Тут можна вып?ць ? паесьц?,
А за работай м?лай той
З знаёмым гутарку завесьц?.

Зышл?ся гэтак ? карчме раз
Наш беларус, цыган, хахол,
I неяк трап?ла на час,
Што за адз?н прысел? стол.

Адз?н узя? сабе мядку,
Друг? – гарчыну, той – па?пляшк?,
Пакуль сядзел? ? халадку,
Зьвял? знаёмства, то ж ня цяжка.

Цыган да гораду сьпяшы?, –
Каня ён добра зна? ?се вады, –
Купля?, мяня?ся – не грашы?,
Купцам на кон? дава? рады.

Хахол Ма?чба ?шо? з работ, –
Заробак добры ме?, багаты, –
Шука? сябра, каб без клапот
Даехаць зь ?м да роднай хаты.

У горад бры? цялё прадаць
Наш Янка Цьв?к, празваньнем Дыба;
Падатак мус?? ён аддаць,
А так – цялё самому трэба.

Адно вось так, другое не, –
Сядзяць ? зюкаюць пац?ху,
Ажно глядз? ты, вохц? мне!
Зайшл? у спрэчку, кл?чуць л?ха.

Каб ?х на царства узьвял?,
Аб гэтым здумал? спрачацца! –
Дык што раб?ць бы пачал?,
Якою працаю займацца?

?Вось я, здаецца, добра б жы?,
Гульну? бы я тады бясьпечна,
З сва?м народам бы дружы?,
Кулеш ?сё е? бы ды яешн??, –

Так кажа Янка першы наш.
?Ну, дзе твой розум, белавусы? –
Крычыць Ма?чба. – Са?с?м нямаш
М?ж вас разумных, беларусы.

От я ?начай бы зраб??:
? садку пад в?шняю ляжа? бы,
Увесь урад пры мне б тут бы?,
А я бы прав?? ды сьпява? бы.

А есьц? – е? бы з салам хлеб,
Крышы? галушк? бы зубам?,
I сала з салам, ? яшчэ б
Я сала так бы е? часам??.

?Каб вас пярун! – крычыць цыган. –
Абодва варты вы нямнога,
Вунь той абб?ты ?весь саган
Хоць грошык варт, а вы – н?чога!

Каб я папа? у карал?,
Дык мне ?сё гэта было б мала,
З казны б укра? я тры рубл?,
Укра? каня – ?... махн? драла!?