Олена Опанасенко - Кавомолка життя - Ukr-to-Eng
Translation:
А life coffee grinder
Grains of love grinded well by a life coffee grinder…
making sand – mixing holiness with undoubtable sin,
raising wandering haze with the mission to find it –
the forgotten and priceless, painfully simple within.
It grinds promises, dreams – turns to dust on a roadside
and knocks out of the way lifting trash to brims of the ski.
You turn back or away, days are empty and craze-wide.
You surrender before your promising impulse to fight.
In the light, in the rays which are quietly setting
you can catch and discern all the particles near and far.
It is nothing yet stolen and vanished, or petty…
just the world I still know – the milled in the time ancient stars.
Original Text:
Кавомолка життя перемелю? зерна кохання
на п?сок, до якого м?ша?ться гр?шне й святе,
на туман, у якому блукати - химерне завдання,
де забули, що все найдорожче - до болю просте.
Перемелю? сни й об?цянки на пил придорожн?й
? збива? з? шляху, зд?ймаючи в небо см?ття,
ти зверта?ш, бо дума?ш, день тв?й дурний ? порожн?й,
ти зда?шся, хоч так ? не бився ?ще до пуття.
? лише у призах?дних променях тихого св?тла
розр?знити нарешт? зум??ш ус? часточки,
? н?чого у тебе не крали й н?чого не зникло,
просто св?т - це давно перемелен? часом з?рки.
А life coffee grinder
Grains of love grinded well by a life coffee grinder…
making sand – mixing holiness with undoubtable sin,
raising wandering haze with the mission to find it –
the forgotten and priceless, painfully simple within.
It grinds promises, dreams – turns to dust on a roadside
and knocks out of the way lifting trash to brims of the ski.
You turn back or away, days are empty and craze-wide.
You surrender before your promising impulse to fight.
In the light, in the rays which are quietly setting
you can catch and discern all the particles near and far.
It is nothing yet stolen and vanished, or petty…
just the world I still know – the milled in the time ancient stars.
Original Text:
Кавомолка життя перемелю? зерна кохання
на п?сок, до якого м?ша?ться гр?шне й святе,
на туман, у якому блукати - химерне завдання,
де забули, що все найдорожче - до болю просте.
Перемелю? сни й об?цянки на пил придорожн?й
? збива? з? шляху, зд?ймаючи в небо см?ття,
ти зверта?ш, бо дума?ш, день тв?й дурний ? порожн?й,
ти зда?шся, хоч так ? не бився ?ще до пуття.
? лише у призах?дних променях тихого св?тла
розр?знити нарешт? зум??ш ус? часточки,
? н?чого у тебе не крали й н?чого не зникло,
просто св?т - це давно перемелен? часом з?рки.
Метки: