Последние гастроли

Романс к/ф ?Останн? гастрол?”.

Так було, я кохав ? страждав,
Лиш одну ?? в мр?ях плекав.
Я ?? бачив потай вв? сн? –
Амазонку на б?л?м кон?.

Зв?в нан?вець всю мудр?сть книг нудних,
Але вуста ?? сл?д?в торкались марно.
Що було з вами, королево сн?в мо?х,
Що з вами сталось, щастя ви мо? примарне.

Наш? душ? – купеля весни,
Були голови наш? в огн?.
? печал?, ? б?ль вдалин?,
Т?льки рад?стю сповнен? дн?.

Ну а тепер, хоч саван розкро?ть,
См?юсь кр?зь сльози я, ридаючи в?дверто,
Так крига В?чност? скувала кров ??
В?д страху вижити ? в?д чекання смерт?.

Зрозум?в – не сп?вати п?сень,
Н? вноч? сн?в не бачить, н? вдень.
Не тяглись з нею нитки брехн?,
З нею марива т?льки одн?.

Палю я рештки в?д святкового вбрання,
Роз?рву струни, вив?льняючись з дурману.
Раби над?й примарних в?льн? серед дня,
Без жертви згинуть ?доли омани.