Вiдговорив вже гай золотолистий

В?дговорив вже гай золотолистий
бер?з веселим гомоном дзв?нким,
? журавл? журлив? в неб? чист?м
вже не шкодують б?льше н? за ким.

Кого шкода? Бо ж кожен щось зоставить,
як пройде, зайде й д?м полише знов.
Шипшина й м?сяць над блакитним ставом
все маритимуть тими, хто п?шов.

Стою посеред голо? р?внини,
а журавл? зникають вдалин?.
Я думаю про юн?сть швидкоплинну,
але н?чого не шкода мен?.

Н? рок?в не шкода, що марно згаяв,
ан? душ? бузкових першоцв?ть.
В садочку горобини жар пала?,
хоча ? не з?гр?? н? на мить.

Не обпекуться горобини грона,
в?д жовтизни не пропаде трава.
Як дерево у тиш? листя ронить,
так я роню сумн? мо? слова.

Як в?тер часу грудкою ?х стисне,
чи розмете в пов?тр?, наче дим…
Скаж?ть ви так… що гай золотолистий
в?дговорив тим гомоном дзв?нким.


Переклад: 2011-04-05