Свiтлою пам яттю

Рими хвилюються, строфи кричать:
"Св?тлою пам'яттю – рад?сть тоб?!"
А посм?ха?ться сонце з меча –
янголу ясно ? усно труб?.

М?дн?сть розсипана. Т?льки не я –
джунгл? юрби проковтнуть вт?кач?в.
Чуйн?сть ? в?рш, як зап'ястя ? цвях.
?н?й кл?тинний. Ляга? – мовчи.

Час накопичуй, пов?тря ? жди –
хай поласу? думками тв?й жах.
Небо п?д лезом – мен? би туди,
де за душею зл?та? олжа,

св?тла браку?, прогалин в соб?,
чим в?дс?кати, з якого плеча...
Янголу ясно ? усно труб? –
посм?шка сонця вт?ка? з меча.

1 лютого 2011