В людях не шукаю я спокою

Нема поез?? в душ? мо?й
? хмарами ?? всю затягнуло.
? серце осушив неначе сухов?й
?? неначе бурев??м всю знесло.

А серце бол?сно тр?поче
так наче вил?та? ?з грудей.
Бо жити в споко? лиш хоче,
а спокою не ма? в?д людей.

Та у людей ? не шукаю я спокою,
бо в споко? ? не живуть вони сам?
? коло них я не з?гр?юся душею
бо св?т цей весь живе у зл?.

Коли ж на серц? спокою не ма?
його шукаю т?льки лиш в Тоб?.
М?й Бог завжди мен? допомага?
здолати найстрашн?ший бурев?й.

? коло Нього душу з?гр?ваю
? рад?сть т?льки маю з Ним.
Коли я з Ним душа сп?ва?
? хмари розв?ваються як дим.

Ти Бог м?й Ти м?й повелитель
з Тобою завжди буду я.
? Ти найкращий м?й ц?литель
в?д ненавист? ,непокори й зла.