Не написати з розчуленням вiрш Зинаiда Дудзюк
He нап?саць з зам?лаваннем верш...
He нап?саць з зам?лаваннем верш
Пра мой Дняпро, стамлёны ? агорклы.
Чым ён яшчэ, атручаны, жыве
Пад поз?ркам б?блейскай Чорнай зорк??
З жалобаю сх?ляюся над ?м.
Бы? вечны, н?бы бог, а пам?рае.
Hi кры?ды ? н? зла не прыта??,
Н?кога ? н?чым не дакарае.
?снуй далей, гадуйся, чалавек,
Заг?неш хутка пад уласным смеццем.
Я перажыць паспела стольк? рэк,
Што ?жо жыцця страшуся, як бяссмерця.
I словам я не здольна ажыв?ць
Пан?шчаныя нашыя святын?,
Х?ба вады атрутнае пап?ць,
Няхай душа знябудзецца, астыне...
_________________________________
Переклад укра?нською:
Не написати ?з розчуленням в?рш?в
Про стомлений Дн?про м?й осоружний.
Чим в?н ?ще, отруэный, живе
П?д поз?р з?рки Чорно? б?бл?йно? тужний?
?з жал?стю схиляюся над ним.
Був в?чний, н?би Бог, а помира?.
Н? кривди ан? зла не прита?в,
Н?комк ? н?чим не докоря?.
?снуй й надал? ? харчуйся,о, людино,
Загинеш хутко в куп? власного см?ття.
? котра р?чка повз життя мо? вже плине,
Що вже життя страхаюсь, як безсмертя.
? словом я не здатна оживити
Пан?вно? т??? нашо? святин?,
Х?ба води отруйно? ?зпити,
Нехай душа та збуджена, застигне...
He нап?саць з зам?лаваннем верш
Пра мой Дняпро, стамлёны ? агорклы.
Чым ён яшчэ, атручаны, жыве
Пад поз?ркам б?блейскай Чорнай зорк??
З жалобаю сх?ляюся над ?м.
Бы? вечны, н?бы бог, а пам?рае.
Hi кры?ды ? н? зла не прыта??,
Н?кога ? н?чым не дакарае.
?снуй далей, гадуйся, чалавек,
Заг?неш хутка пад уласным смеццем.
Я перажыць паспела стольк? рэк,
Што ?жо жыцця страшуся, як бяссмерця.
I словам я не здольна ажыв?ць
Пан?шчаныя нашыя святын?,
Х?ба вады атрутнае пап?ць,
Няхай душа знябудзецца, астыне...
_________________________________
Переклад укра?нською:
Не написати ?з розчуленням в?рш?в
Про стомлений Дн?про м?й осоружний.
Чим в?н ?ще, отруэный, живе
П?д поз?р з?рки Чорно? б?бл?йно? тужний?
?з жал?стю схиляюся над ним.
Був в?чний, н?би Бог, а помира?.
Н? кривди ан? зла не прита?в,
Н?комк ? н?чим не докоря?.
?снуй й надал? ? харчуйся,о, людино,
Загинеш хутко в куп? власного см?ття.
? котра р?чка повз життя мо? вже плине,
Що вже життя страхаюсь, як безсмертя.
? словом я не здатна оживити
Пан?вно? т??? нашо? святин?,
Х?ба води отруйно? ?зпити,
Нехай душа та збуджена, застигне...
Метки: