Сонет 32. В. Шекспiр

Якщо ти житимеш п?зн?ше, п?сля того
Коли земля к?стки мо? покри?
То не суди в?рш? ц? строго:
Читай ? в?дчувай, як в?д любов? серце ни?.
?х пор?вняй з шедеврами сво?х поет?в,
? хоч моя майстерн?сть буде невисока,
Ти збережи мо? в?рш? не за красу куплет?в,
А за любов щиру ? почуття глибоке.
читай, я буду вдячний затаке признання:
?Ох, якби Муза оцього поета в наш? часи жила,
Навчила б ц?нувать не стиль куплету,
А справжн? ? глибок? почуття.?

Поет помер. В?рш? складають ?нш?,але чита?мо його й тепер.
Бо п?сля нього ще н?хто так не любив,тому поет в?н в?чний.